Як допомагати іншим?
Як допомагати іншим?
Прагнення допомагати іншим часто буває настільки ж непереборним, як і бажання отримати незалежність від роботодавців та відкрити власну справу. Найкоротший шлях до її реалізації – ввести у свій бізнес елементи соціальної відповідальності.
Як правильно це зробити – розкажемо на прикладі ветеранів, які чудово знають, що робити, аби змінити світ на краще.
Як правильно це зробити – розкажемо на прикладі ветеранів, які чудово знають, що робити, аби змінити світ на краще.
На яких історіях ветеранів ми будемо вчитись:
Ігор Мироненко
Засновник відкритої майстерні bobry.in.ua
Може зрозуміло пояснити, як перетворити бажання винайти велосипед на соціально відповідальний бізнес
Олекса Коба
Співзасновник ветеранської студії web-розробки IT BRO
Розкаже, чим воєнний досвід може допомогти в IT
Андрій Козінчук
Військовий психолог
На власному прикладі пояснить, як продати не лише свої переваги, але й власні недоліки
Катерина Приймак
Активістка ГО «Жіночий ветеранський рух» та правозахисниця
Розкаже про нелегку, але необхідну комунікацію з держслужбовцями
Олексій Рубцов
Співзасновник швейного цеху Porta Vita
Розкаже, що робити з недобросовісними клієнтами та маніпуляціями, а також пояснить, чому дрібниці є важливими
Володимир Бабич
Підприємець із Краматорська
Розкаже, як кав'ярня «Поруч» фінансово забезпечує діяльність Центру ветеранів АТО та їхніх сімей
З чого почати?
Соціальна складова бізнесу також потребує певного організаційного підходу.
По-перше, на неї потрібно зважитись.
По-перше, на неї потрібно зважитись.
З чого почати?
Соціальна складова бізнесу також потребує певного організаційного підходу.
По-перше, на неї потрібно зважитись.
По-перше, на неї потрібно зважитись.
Якщо у вас є можливість чимось допомагати, брати участь у соціальних проєктах – реалізовуйте її. Під час пандемії ми допомагали лікарям, які опинились один на один із цією ситуацією. Наче повернулись у 14-15-ті роки, коли була дуже розповсюджена допомога з боку волонтерів.
Допомагайте! Я вірю, що бізнес має свою певну карму. Навіть якщо один, п'ять, три відсотки ви можете витратити на соціальні проєкти. Робіть це хоч раз на рік. Це вам повернеться і добрим настроєм, і репутацією. Більшість працівників нашого швейного цеху полюбляють спорт. Тому ми періодично стаємо спонсорами: виготовляємо або форму, або сувенірну продукцію для дітей, які беруть участь в футбольних змаганнях на районному, обласному рівні. Це просто кайф – бачити, що маленькі карапузи, які грають у футбол, отримують твої подарунки.
Допомагайте! Я вірю, що бізнес має свою певну карму. Навіть якщо один, п'ять, три відсотки ви можете витратити на соціальні проєкти. Робіть це хоч раз на рік. Це вам повернеться і добрим настроєм, і репутацією. Більшість працівників нашого швейного цеху полюбляють спорт. Тому ми періодично стаємо спонсорами: виготовляємо або форму, або сувенірну продукцію для дітей, які беруть участь в футбольних змаганнях на районному, обласному рівні. Це просто кайф – бачити, що маленькі карапузи, які грають у футбол, отримують твої подарунки.
Я працюю у Палаці дітей та юнацтва, на базі Сумської школи архітектури ти дизайну. Викладаю 3D-моделювання, моушен-дизайн, комп'ютерну графіку. Я відновлююсь завдяки дітям.
Є ті, хто бурчать: «От, не те покоління». Але це не так. Діти класні. Серед тих дітей, що приходять, є дуже талановиті люди, які потім будуть прославляти нашу Україну.
Є таке старе прислів'я, але воно актуальне і донині: «Якщо ти маєш плани на рік, то саджай пшеницю». У нашому випадку можна казати «картоплю». Якщо маєш плани на десятиліття, то саджай ліс, або сад, а якщо ти маєш план і хочеш, щоб життя розвивалось, то навчай дітей. Ну і – виховуй не дітей, а виховуй себе, тому що вони все одно будуть схожі на тебе.
Є ті, хто бурчать: «От, не те покоління». Але це не так. Діти класні. Серед тих дітей, що приходять, є дуже талановиті люди, які потім будуть прославляти нашу Україну.
Є таке старе прислів'я, але воно актуальне і донині: «Якщо ти маєш плани на рік, то саджай пшеницю». У нашому випадку можна казати «картоплю». Якщо маєш плани на десятиліття, то саджай ліс, або сад, а якщо ти маєш план і хочеш, щоб життя розвивалось, то навчай дітей. Ну і – виховуй не дітей, а виховуй себе, тому що вони все одно будуть схожі на тебе.
Чим корисний соціальний бізнес? Держава частково знімає з себе відповідальність за забезпечення соціальних категорій населення. За підтримки соціального бізнесу у нашої держави виходить більше можливостей допомагати тим соціальним групам, які потребують підтримки. Коли наша законодавча база, наша виконавча система створить додаткові інструменти для підтримки соціального бізнесу, для популяризації соціального бізнесу в соціально активному середовищі – це буде величезний крок вперед.
Володимир Бабич
Крім того, є кілька загальних порад, яких варто дотримуватись, додаючи соціальну складову до своєї справи.
1. Поважайте себе та інших
Спочатку було складно, коли цивільна людина приходила до мене на консультацію. У військового психолога трапляються різні історії, але вони мають чітке спрямування: щось було, щось пропало і після цього стався вибух. Наприклад, в результаті того, що він не може нормально спати два місяці, у нього пропали адекватні реакції на дружину, дружині страшно, вони розійшлись. Тобто, ідеться про дуже жорстку травму.
Коли цивільні почали приходити, вони казали: «Знаєте, в мене якась невизначеність у стосунках… Мені здається, що коханий мене менше кохає».
Спочатку я знецінював усі ці штуки. Бо «твій коханий на війні не був – проблеми нема». Це була проблема – не можна знецінювати будь-які штуки. Якщо в однієї людини психологічна травма зв'язана з війною, а у іншої – із вихованням батьків, це не означає, що одна крутіше іншої. Абсолютно не означає. А я – знецінював.
Коли цивільні почали приходити, вони казали: «Знаєте, в мене якась невизначеність у стосунках… Мені здається, що коханий мене менше кохає».
Спочатку я знецінював усі ці штуки. Бо «твій коханий на війні не був – проблеми нема». Це була проблема – не можна знецінювати будь-які штуки. Якщо в однієї людини психологічна травма зв'язана з війною, а у іншої – із вихованням батьків, це не означає, що одна крутіше іншої. Абсолютно не означає. А я – знецінював.
Андрій Козінчук
2. Цінуйте власні час та зусилля
Ця порада – універсальна. Її можна застосовувати і до правил ведення бізнесу, і до його соціальної складової. Тому повторимо ще раз: якщо ви робите щось безкоштовно, є велика вірогідність, що ваших зусиль не оцінять.
3. Спілкуйтесь
Чим більше ви спілкуєтесь – із держслужбовцями, партнерами, представниками інших бізнесів, – тим більше маєте можливостей для того, аби покращити ефективність вашої роботи.
По-перше, це значно розширює можливості порозумітись із людьми, з якими вам доведеться співпрацювати. По-друге, це просто розширить ваші можливості.
По-перше, це значно розширює можливості порозумітись із людьми, з якими вам доведеться співпрацювати. По-друге, це просто розширить ваші можливості.
Відкрита майстерня – це місце, де люди займаються науково-технічною творчістю. Реалізувати себе у технічному розумінні – один із варіантів самореалізації для чоловіка, якому потрібно не тільки захищати, але й створювати. Наша майстерня не робить якісь вироби, вона прототипує те, що ви придумали.
У цієї майстерні було три мети. Перша – виробництво за допомогою адитивних технологій. Друга – надання можливості працювати з такими технологіями всім охочим. І третя – освіта. Бо адитивні технології – це круто.
Ви навіть не уявляєте, що люди в своїх гаражах роблять! Можна знайти кузню, можна знайти сталеварне виробництво. Іноді до смішного доходить: ось тут роблять піддони, а ось тут, по сусідству, роблять меблі з піддонів. І люди не знають одне одного, хоча працюють у сусідніх кооперативах. Власне, дослідивши це все, я дійшов висновку, що потрібно мати зв'язки з тими спеціалістами своєї справи і потім вміти їх координувати. Сказати, що я великий планувальник – це не дуже правильно. Тобто, я вмію писати плани, але не вмію їх дотримуватись. Взагалі план, який ти не виконуєш, намагаєшся, але не виходить, краще, ніж без плану зовсім.
У майстерні склались горизонтальні відносини. Кожен займається якоюсь своєю ідеєю. Ми об'єднуємось, коли комусь необхідна допомога.
У цієї майстерні було три мети. Перша – виробництво за допомогою адитивних технологій. Друга – надання можливості працювати з такими технологіями всім охочим. І третя – освіта. Бо адитивні технології – це круто.
Ви навіть не уявляєте, що люди в своїх гаражах роблять! Можна знайти кузню, можна знайти сталеварне виробництво. Іноді до смішного доходить: ось тут роблять піддони, а ось тут, по сусідству, роблять меблі з піддонів. І люди не знають одне одного, хоча працюють у сусідніх кооперативах. Власне, дослідивши це все, я дійшов висновку, що потрібно мати зв'язки з тими спеціалістами своєї справи і потім вміти їх координувати. Сказати, що я великий планувальник – це не дуже правильно. Тобто, я вмію писати плани, але не вмію їх дотримуватись. Взагалі план, який ти не виконуєш, намагаєшся, але не виходить, краще, ніж без плану зовсім.
У майстерні склались горизонтальні відносини. Кожен займається якоюсь своєю ідеєю. Ми об'єднуємось, коли комусь необхідна допомога.
Ігор Мироненко
Катерина Приймак:
2014 рік дав жінкам бажання та сили йти і захищати країну. Ми заснували організацію «Жіночий ветеранський рух», де надаємо послуги жінкам-ветеранкам. У 2019 році мені вдалося втрапити в державну делегацію на 63-ю сесію Комісії ООН зі становища жінок. Я приїжджаю в Нью-Йорк, на мене покладена місія – голосом усіх ветеранок України говорити в ООН.
І весь час представництво України в ООН ставило мені палки в колеса. То казали, що на певні івенти доступ буде закритий, але мені вдавалося туди проходити. То просто розгортались якісь скандали. В ООН тоді відбувалась дуже важлива подія – засідання Ради безпеки ООН стосовно Криму. Туди я також хотіла потрапити, коли там виступали наші дипломати. Думала, буду сидіти в формі і являти собою доказ присутності Росії на Донбасі. Але, натомість, у нас виник скандал з постійним представництвом в ООН. Поки ми скандалили, я цю всю конференцію повністю провтикала. Тому що весь цей час я сварилася, страждала, намагалася добитися якоїсь справедливості.
Потім з'ясувалось, чому держслужбовці негативно до мене поставилися. Виявилося, що ветеранка Марія Берлінська за рік до цього в ООН спитала російського посла: «Скільки ви будете вбивати наших солдат на Донбасі?». Вона тоді ще й знімала всі свої тези до нього на камеру. Потім це відео розійшлося російськими ЗМІ і довкола українських ветеранок та ветеранів виник скандал. Так наші працівники представництва ООН в Нью-Йорку, обпікшись на молоці, почали дмухати на воду. Боялися, що ще одна ветеранка прийде, почне всіх посилати на три букви і у такий спосіб порушить їхні дипломатичні плани.
Тоді я зрозуміла, наскільки і їхні, і мої дії були нерозумні. Замість того, щоб одразу поспілкуватися на чистоту і пояснити цілі поїздки, ми сварились між собою. Але цей скандал, думаю, пішов навіть на користь. Нас помітили і за якийсь час запросили до МЗС. На 2020 рік ми з ними розробляли програму демонстрації наших фільмів, розробляли з ними івенти про ветеранську дипломатію. Дуже важливо, коли ветерани розповідають про війну з перших вуст людям за кордоном. Тому що це вражає людей набагато більше, ніж просто сухі дипломатичні протоколи.
2014 рік дав жінкам бажання та сили йти і захищати країну. Ми заснували організацію «Жіночий ветеранський рух», де надаємо послуги жінкам-ветеранкам. У 2019 році мені вдалося втрапити в державну делегацію на 63-ю сесію Комісії ООН зі становища жінок. Я приїжджаю в Нью-Йорк, на мене покладена місія – голосом усіх ветеранок України говорити в ООН.
І весь час представництво України в ООН ставило мені палки в колеса. То казали, що на певні івенти доступ буде закритий, але мені вдавалося туди проходити. То просто розгортались якісь скандали. В ООН тоді відбувалась дуже важлива подія – засідання Ради безпеки ООН стосовно Криму. Туди я також хотіла потрапити, коли там виступали наші дипломати. Думала, буду сидіти в формі і являти собою доказ присутності Росії на Донбасі. Але, натомість, у нас виник скандал з постійним представництвом в ООН. Поки ми скандалили, я цю всю конференцію повністю провтикала. Тому що весь цей час я сварилася, страждала, намагалася добитися якоїсь справедливості.
Потім з'ясувалось, чому держслужбовці негативно до мене поставилися. Виявилося, що ветеранка Марія Берлінська за рік до цього в ООН спитала російського посла: «Скільки ви будете вбивати наших солдат на Донбасі?». Вона тоді ще й знімала всі свої тези до нього на камеру. Потім це відео розійшлося російськими ЗМІ і довкола українських ветеранок та ветеранів виник скандал. Так наші працівники представництва ООН в Нью-Йорку, обпікшись на молоці, почали дмухати на воду. Боялися, що ще одна ветеранка прийде, почне всіх посилати на три букви і у такий спосіб порушить їхні дипломатичні плани.
Тоді я зрозуміла, наскільки і їхні, і мої дії були нерозумні. Замість того, щоб одразу поспілкуватися на чистоту і пояснити цілі поїздки, ми сварились між собою. Але цей скандал, думаю, пішов навіть на користь. Нас помітили і за якийсь час запросили до МЗС. На 2020 рік ми з ними розробляли програму демонстрації наших фільмів, розробляли з ними івенти про ветеранську дипломатію. Дуже важливо, коли ветерани розповідають про війну з перших вуст людям за кордоном. Тому що це вражає людей набагато більше, ніж просто сухі дипломатичні протоколи.
Більше порад дивіться у відео:
4. враховуйте реалії
Розраховувати на глобальну державну підтримку не варто. Сьогодні держава практично нічим не допомагає соціальному бізнесу. Але і не заважає. Що уже добре.
Я переселенець з Донецька. Після демобілізації ми з хлопцями створили громадську ветеранську організацію. Основне питання було – де будемо збиратися. Завдяки громадській організації STUDENA створили центр підтримки ветеранів АТО та їхніх сімей «Поруч» в орендованому приміщенні. Це був грантовий проєкт міжнародної організації, який спрямований на підтримку населення після травмуючих подій.
Центр «Поруч» – це соціальний комплекс, який об'єднує хлопців-ветеранів-переселенців, яких турбує війна та події у державі. Навесні 2016 року він з'явився у Краматорську. Розвивався. Центр працює у чотирьох напрямках. «Ветеран-ветеран» – взаємодія ветеранів між собою, підвищення рівня самооцінки та саморозуміння, що таке ветеран, знаходження спільних цінностей і цілей після закінчення військової служби, відстоювання активної життєвої позиції. «Ветеран-сім'я» – взаємодія в сім'ї. «Ветеран-громада» – взаємодія з громадою. Загалом, ветеран, учасник бойових дій, резервіст – це не лише захисник на війні, а й захисник громади в мирному житті. «Ветеран-бізнес» – допомога і підтримка в розвитку бізнесу, в написанні проєктів, консультації.
Кав'ярня – це одна з локацій центру. Її завдання – підтримка центру, оплата робіт, оплата комунальних послуг та проведення заходів. Кав'ярня є джерелом фінансування всієї нашої діяльності. У такому режимі ми працювали до початку карантинних заходів. Але крім соціальної місії, у кав'ярні є ще місія просвітницька – ми підвищуємо популярність кавових напоїв в Краматорську.
Центр «Поруч» – це соціальний комплекс, який об'єднує хлопців-ветеранів-переселенців, яких турбує війна та події у державі. Навесні 2016 року він з'явився у Краматорську. Розвивався. Центр працює у чотирьох напрямках. «Ветеран-ветеран» – взаємодія ветеранів між собою, підвищення рівня самооцінки та саморозуміння, що таке ветеран, знаходження спільних цінностей і цілей після закінчення військової служби, відстоювання активної життєвої позиції. «Ветеран-сім'я» – взаємодія в сім'ї. «Ветеран-громада» – взаємодія з громадою. Загалом, ветеран, учасник бойових дій, резервіст – це не лише захисник на війні, а й захисник громади в мирному житті. «Ветеран-бізнес» – допомога і підтримка в розвитку бізнесу, в написанні проєктів, консультації.
Кав'ярня – це одна з локацій центру. Її завдання – підтримка центру, оплата робіт, оплата комунальних послуг та проведення заходів. Кав'ярня є джерелом фінансування всієї нашої діяльності. У такому режимі ми працювали до початку карантинних заходів. Але крім соціальної місії, у кав'ярні є ще місія просвітницька – ми підвищуємо популярність кавових напоїв в Краматорську.
Володимир Бабич
Більше порад дивіться у відео:
5. Експериментуйте з можливостями
5. Експериментуйте з можливостями
Можливостей для розвитку є чимало, головне не боятись їх використовувати: гранти, підтримка спільноти, запуск бізнесу, який підтримає всю діяльність.
Взагалі, дуже раджу просто у Google пошукати, ввести «гранти» і свою пільгову категорію. Це неважко і досить багато зараз цих програм є. Головне, що я зрозумів: потрібно гарно писати мотиваційний лист. Не просто «я такий-то, працюю там-то, хочу грошей». Ну скажуть: «До побачення, хотіть далі». Потрібно розписати так, як п'ятирічний хлопчик просить у мами грошей на цукерки, прямо на останні. Реально потрібно мотиваційний лист гарно писати, з душею. Або мати людину, яка гарно сформує ваші думки в тексті.
Федір Калениченко
Авторки проєкту:
Євгенія
Мазур
Мазур
Валерія
Талалай
Талалай
Авторки проєкту:
Євгенія
Мазур
Мазур
Валерія
Талалай
Талалай
*В оформленні проєкту використані зображення реальних фронтових котів із зони проведення АТО/ООС. Тому що котики чудово розуміються на тому, як уникати болючих падінь та займатися власними справами, ігноруючи всі помилки.
Усі використані фото взяті з відкритих джерел та на сторінках ветеранів у Facebook
Усі використані фото взяті з відкритих джерел та на сторінках ветеранів у Facebook
© Чорноморська телерадіокомпанія, 2020
