Я пішов на військову службу ще до війни. П'ять років був офіцером. Знаєте, що це означає? Що ти п'ять років отримуєш гроші. Ти можеш п'ять років пахати, як скотина, вивозити все і тобі дають гроші. Або можеш взагалі нічого не робити – ходиш на службу, в наряди, іноді вживаєш алкоголь, постійно матюкаєшся – і тобі все одно дають гроші. У тебе взагалі немає оцієї системи «заробляти». Потім, як після армії я намагався піти у бізнес, оця система, що тобі мають давати гроші, бо ти – красавчик, ну чи не красавчик, але все одно тобі хтось щось винен – вона лишилась.

Мені бракувало місії. В армії є місія, щось святе, що я робив і було кльово. А тут місії не було, тут були продажі, продукти і власник бізнесу. Потім була війна, де я був військовим психологом. Я був у підрозділі, брав участь у бойових діях, але 80% мого перебування на війні – це психологічна діяльність. Я спілкувався, слухав, комбата просив: «Оцих вдвох не ставте». Розгрібав якісь факапи: хтось у когось свого вистрілив, хтось посварився. Коротше – війна.

Після війни я приїхав із прекрасним відчуттям, що мене не торкне – я ж психолог, все чудово. Але мене торкнуло. Мене жорстко, сильно торкнуло, бо я недооцінив свої сили. Виявляється, психологу потрібен психолог. І він у мене був. Мене повністю викинуло із життя на два місяці. Я почав уникати соціуму, не відповідати на дзвінки, ну, що завгодно, мене вимкнуло. Я думав: «Не найкраща така запорука для того, щоби бути психологом, коли ти боїшся своїх реакцій. Тобі самому треба терапія». Терапія була десь півроку: я не працював, ходив до психотерапевтів і вчився. Багато вчився.

Був такий кльовий проєкт, коли ветеранам шукали роботу. Я помітив одну особливість. Ветеранів влаштовували працювати. Одразу ж після повернення з війни. Вони виходили на роботу. І їх звільняли. Знаєте чому? Вони ще не відновилися. Вони знайшли роботу, але вони не знайшли себе.

Фішка в тому, що не треба шукати роботу, треба шукати діяльність, яка тобі до вподоби. Я не вірю, що є якась діяльність, на якій не можна було би заробити чи піднятися професійно. Знаю чувака, який нічого не вмів робити, крім комп'ютерних ігор. Така розповсюджена штука: він грається постійно і його всі кпинять-кпинять-кпинять. Коли він потрапив до мене, я спитав: «Наскільки ти крутий геймер?». Він мені щось почав розказувати, я його почав питати, чи не є він найкращим геймером в Україні. Він замислився, зайнявся кіберспортом і зрозумів, що він лашпєд, кинув усю цю штуку і пішов працювати. Це означає: «Вперед, іди до діяльності».

Людині вкрай важливо рости. Якщо ти до того мав проблеми з алкоголем, агресією, депресією, тривожністю, а тепер – ходиш на роботу і живеш нормальним життям, то ти – герой! Це кльово! Тому давайте будемо формувати, все ж таки, спочатку себе.

Почали бізнес ми випадково. Після поранення я був деякий час у госпіталі, потім звільнився з підрозділу. Далі поїхав ще в один госпіталь, звільнився уже десь на початку весни 2016 року. Після цього так трапилося, що мої тепер вже друзі (а тоді – знайомі) сказали, що можна отримати землю під Києвом, за Броварами.

Ми отримали землю, оформили її. Я вирішив там побудувати хату. І почав будувати. Цілий рік ми її будували, і вже навесні 2017 року мій товариш, який тепер – мій сусід, каже: «Слухай, а було би класно, щоби у нас тут був свій сир, ще щось своє». Так ми з дружиною вирішили зробити сир.

Я дуже часто зустрічаюся з ветеранами, яким пояснюю: «Чувак, дивись, крок перший, крок другий, крок третій, і можливо, ти прийдеш кудись от сюди». А він такий: «Нє, це так не працює. Треба зустріти правильну людину, треба, щоб тобі пощастило, треба народитися сином Ілона Маска… Ти сам ніхєра не досягнеш, у житті все виходить, тільки якщо хтось тобі допоможе». Я йому на принципі ірландської притчі пояснюю, що є всього два варіанти. Перший – ви сідаєте і кажете: «Ніхєра не вийде, але я спробую». Це – хороший варіант. Бо поки ви будете пробувати, вам буде цікаво, гарантую. Другий варіант – ви кажете: «Нічого не вийде». Все, закінчили.

У філософії це називається точка біфуркації. Пам'ятаєте фільм із Томом Хенксом «Врятувати рядового Раяна»? Там в кінці фільму всім уже торба, усі поранені, і головний герой, на якого їде німецький танк, починає стріляти з пістолета в цей танк. І тут прилітають літаки підтримки. Я зі свого особистого досвіду знаю, що це правило в житті просто капєц як працює. Тобі потрібно стріляти з пістолета в танк. Тобі треба до останнього з ножем кидатись на цей танк. Але якщо ти до останнього будеш боротися за те, що є твоєю цінністю, будуть якісь цікаві точки біфуркації. І ці точки біфуркації тебе будуть підіймати.

Один із ветеранів сказав дуже мудрі слова: «Знаєш, чому в мене все виходить? В мене все виходить, тому що я – дебіл! Якщо я чогось не знаю, то йду до тієї людини, яка знає, і питаю, як мені щось зробити».

Я подумав: боже, яка кльова ідея! І пішов питати людей, що мені робити та як мені бути.

Взагалі, дуже раджу просто у Google пошукати, ввести «гранти» і свою пільгову категорію. Це неважко і досить багато зараз цих програм є. Головне, що я зрозумів: потрібно гарно писати мотиваційний лист. Не просто «я такий-то, працюю там-то, хочу грошей». Ну скажуть: «До побачення, хотіть далі». Потрібно розписати так, як п'ятирічний хлопчик просить у мами грошей на цукерки, прямо на останні. Реально потрібно мотиваційний лист гарно писати, з душею. Або мати людину, яка гарно сформує ваші думки в тексті.

Усі, мабуть, стикалися з такою ситуацією, коли пишете в якийсь інтернет-магазин, замовляєте певну річ, цікавитесь нею, менеджер вам відповідає: «Добре, зараз я уточню і вам обов'язково передзвоню». І не передзвонює. Ви закрутилися, у вас бажання передзвонювати так само нема, оскільки аналогічний товар є у багатьох інших конкурентів. Насправді така дрібна річ, «я передзвоню», але не передзвонив – це маленький удар по вашій репутації. Якби ваш менеджер уточнив, передзвонив, домовився, ви продали б продукцію, надали певну послугу, людина залишилася б задоволена, порадила б вас, залишила б позитивний відгук чи звернулася би до вас вдруге. Натомість – ваша репутація трішки постраждала, і людина найімовірніше до вас більше ніколи не звернеться.

Оцініть свої власні конкурентні переваги перед іншими гравцями того ринку, на якому ви збираєтеся надавати послуги чи продавати товари. Це може бути будь-що. Наприклад, можливо, що вашою конкурентною перевагою буде розташування ваших виробничих потужностей, вашого магазину, кав'ярні. Крім розташування, це може бути власне приміщення, що надасть вам змогу конкурувати, наприклад, по ціні, робити якісь витрати на оренду.

Намагайтесь мати кілька постачальників, від сировини яких залежить ваш бізнес. Колись ви можете зіткнутися з такою ситуацією, що ваш постачальник змінив вид діяльності, припинив свою роботу, або в нього якісь негаразди, не отримав поставку. Як от було часто-густо на початку пандемії коронавірусу (наприклад, із продукцією, що постачається з-за кордону). Якщо у вас є кілька постачальників, це допоможе вам найменш болісно ухвалювати рішення і продовжувати діяльність, ви не будете так сильно залежати від одного партнера. Обов'язково майте запасний план.

Уважно вивчайте договори. Особливо, якщо вашим замовником виступає державний орган. Вони в договорах передбачають найвигідніші умови для себе. Натомість вас, як продавця чи постачальника, вони ставлять у вкрай невигідне становище. Варто бути дуже прискіпливим до умов договору і користуватися власним внутрішнім голосом, інтуїцією. Відповідати на питання: «Треба воно вам чи ні?». Інколи краще не укладати якусь угоду, яка надалі принесе негаразди у ваш бізнес, ніж укласти її і мати потім багато проблем.

Чи то мені так пощастило, але, на жаль, десь третина випадків закінчувалась судовими тяганинами. Через те, що ми свої умови договору виконали, надали продукцію, але потім державним бюджетом – чи то районної, чи то обласної ради – гроші не виділили або виділять пізніше. А ти вклав свої сили, гроші і через це отримуєш збиток. Тому просто думайте, керуйтесь відчуттями внутрішнього голосу, який вам підкаже.