Схиляються в молитві крони,
Степ стогне, «градами» побитий.
І як могили терикони,
Насипані над хлопцем вбитим.

Я збитий прямо над Луганськом.
Живцем згорів в Зеленопіллі.
Розстріляний під Іловайськом.
Накрила в ДАП мене покрівля…

Я в інший світ, в пітьму поринув.
Мов човен став на мелені…
А ви не вірте, я не згинув –
Я залишився на війні.

І буду там до того часу,
Як знищу ката-окупанта.
І подарую мир Донбасу,
Вже без кремлівського «гаранта».

Тож ворог хай запам’ятає,
І всім щоб було на слуху:
Не терплять зло у нашім краї,
Я стану в нього на шляху.

Відроджуся, повстану з праху,
Помщусь за смуток у родині.
За те, що в когось дім без даху.
За ненароджену дитину.

Я клятву, вірте, не порушу.
І хай століття ще мине,
Життя я захищати мушу.
Ви ж згадуйте добром мене.