Мені не подобається Володимир Зеленський. Я не голосував за нього. Я не фанат «95 кварталу», «Сватів» чи «Слуги народу». Але ще більше, чим Зеленський, мені не подобаються спроби деяких прихильників колишнього президента сіяти паніку та нагнітати страх. Вони поширювали брехню і вигадували фейки під час виборчої кампанії (як от з безвізом, який у нас мають забрати після перемоги Зеленського чи доларом по 50 гривень), і не припинили цим займатись зараз. І найпарадоксальніше – звинувачуючи нового президента у багатьох гріхах, вони не помічають того, що він робить те ж саме, що і старий.

Перш за все хочеться поглянути на риторику обох кандидатів. Лише під кінець своєї каденції Петро Порошенко взяв на озброєння гасло «Армія. Мова. Віра». А з якими лозунгами він боровся за президентське крісло у 2014 році? Може, пропонував битись до останнього патрону, чи обіцяв втопити Донбас в крові? Ні! Він заявив, що він «президент миру, а не війни». Навіть більше – в розпал боїв Порошенко 20 червня 2014 року оголосив одностороннє перемир’я на 10 днів. То чому бажання Зеленського досягти миру є злочином, а такі ж самі дії Порошенка є мудрою державницькою позицією?

Не менш цікаве питання – кадрові призначення. Головою АП було призначено людину, наближену до Коломойського – Андрія Богдана. Не будемо оцінювати якості цієї людини, адже блог не про це. Головні претензії до Зеленського полягають в тому, що у свій час Богдан працював в уряді Азарова, і саме тому, згідно з законом про люстрацію, не має права обіймати посаду. Але тут знову треба згадати невтомну діяльність реформатора Порошенка – у 2015 році він хвалився законом «Про державну службу», якому він сам давав найкращі оцінки. Проте цей закон не поширюється на посаду голови АП, і люди, які обіймають цю посаду, під люстрацію не підпадають. Це несправедливо, звісно, але Зеленський просто скористався тими «здобутками», які залишив по собі Порошенко.

Також обурення багатьох людей викликало призначення на посаду начальника Генерального Штабу ЗСУ генерала-лейтенанта Руслана Хомчака. Деякі гарячі голови звинувачували Хомчака в катастрофі під Іловайськом, і вважали призначення його на посаду НГШ недопустимим. Але тоді в мене виникло два питання до тих людей, які не обурювались паном генералом раніше. По-перше, чому за всі ці роки не було проведено розслідування причин Іловайського котла, і відповідно, суду(який би встановив вину не тільки Хомчака, а і всіх армійських начальників). По-друге, після Іловайська Хомчак служив на відповідальних посадах у ЗСУ: був начальником штабу сухопутних військ, декілька місяців командував силами АТО, потім став головним інспектором Міністерства оборони. І тоді мені стає страшно: якщо вірити прихильникам Порошенка, то людина, винна в Іловайському котлі, і далі служила в ЗСУ та не понесла покарання(а сам Порошенко тим часом розповідав про рішучі реформи в армії).

Не можу не згадати повернення регіоналів, в якому звинувачують Зеленського. Часто нас лякають Портновим, який нещодавно прилетів. А от в мене інше питання – а чому цей пан спокійно собі прилетів, і не був заарештований реформованою поліцією і засуджений реформованим судом? Що ж не так? Хіба вина Зеленського в тому, що за всі роки діяльності Юрія Віталійовича Луценка, генпрокурора без юридичної освіти, кума Петра Порошенка та просто гарної людини, не було нічого зроблено, щоб посадити Портнова? Чи можливо новообраний президент винен в тому, що реформований Петром Порошенком Конституційний суд скасував закон про незаконне збагачення, і НАБУ вимушене було закрити справу? Портнов їх лякає, а от десятки регіоналів в раді, регіонали на посадах мерів міст-мільйонників всі ці 5 років їх не лякали?

Така от «зрада» виникає майже щодня. Нещодавно лякали тим, що МВФ тікає з України(хоча сам МВФ спростував такі чутки). Вчора писали про опитування в армії, як солдати ставляться до миру ЛНР/ДНР. Пізніше вияснилось, що наказ на ці опитування віддали ще 18 травня, не при «малоросі» Зеленському, а коли президентом був «державник і патріот» Порошенко. Мильною бульбашкою виявилася і новина про референдум щодо миру з РФ. Новий голова АП нічого такого не казав, а лише заявив, що яких би домовленостей не досягли на майбутніх можливих переговорах з ворогом, вони все одно будуть винесені на референдум, і лише народ може винести остаточне рішення. А от чи виносились на референдум Мінськ-1 і Мінськ-2?

Я не виправдовую Зеленського, говорячи, що при Порошенку було те ж саме. Навпаки, це викликає тривогу. Проголосувавши на виборах, народ дав свою оцінку політиці Порошенка. Саме тому Зеленському варто було б вивчити цей урок на початку своєї каденції та починати працювати, а не йти стежками попереднього гаранта.

Автор: Сергій Михайлович,
ветеран війни на Донбасі

Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram та Facebook