ДЕНЬ ОККУПАЦИИ:
2
0
2
7
ДЕНЬ ОККУПАЦИИ:
2
0
2
7
В центре внимания
Без/строкове перемир’я
  19 July 2019 09:09
|
  437

Без/строкове перемир’я

630_360_1505377872-7873

Тристороння контактна група в Мінську домовилась про нове перемир’я. Роман Безсмертний, один з «нових» представників України на переговорах, повідомив про безстроковий режим тиші з опівночі 21 липня. Крім того, вперше прозвучала заборона на будь-яке відкриття вогню, включно з вогнем у відповідь на обстріли.

Якщо слідувати логіці мирного врегулювання і Мінських домовленостей, то такому кроку можна лише щиро порадіти. Наша держава офіційно декларує відмову від збройного шляху звільнення Донбасу, і на цьому етапі перемир’я грає нам на руку. Припинення вогню зі сторони росіян та підконтрольних їм формувань дозволить зберегти життя нашим бійцям. Це – важливо. Зараз немає масштабних боїв, але окопна війна завдає відчутних втрат: артилерійські обстріли, снайперські дуелі та стрільба за ПТРК забирають багато життів українських солдат.

Проте я впевнений, що це перемир’я буде дуже «строковим». Хотілось би вірити в якісь зрушення щодо врегулювання «ситуації» з окупованим росіянами Донбасом. Але будьмо реалістами – ми вже бачили не одне таке перемир’я. Кожного року їх оголошують по декілька раз. У 2014 році був режим тиші після першого «Мінську», у 20150му – після другого. Потім були «різдвяні», «великодні», «хлібні» та «шкільні» перемир’я. Тривали вони по-різному, але закінчувались завжди однаково – рано чи пізно стрільба та артилерійська канонада знову звучали на фронті. Цього разу, щоб противники не звинувачували один одного в обстрілах, заборонили будь-який вогонь, навіть у відповідь.

У мене, як у колишнього військового і законослухняного громадянина, виникає багато питань. У таких нелюбимими військовослужбовцями Статутах ЗСУ, зокрема в Статуті гарнізонної та вартової служби, є чудова стаття під номером 97. Ця стаття дозволяє бійцю застосовувати зброю у разі загрози своєму життю і здоров’ю. Статути ЗСУ – це не якась там інструкція бюрократичної контори, це закони, які прийняті Верховною Радою. І саме тут ми спостерігаємо цікавий парадокс. Результати переговорів в рамках Мінських домовленостей, які незрозуміло ким підписані від імені України, незрозуміло з ким підписані (адже ми не визнаємо «ДНР» та «ЛНР» суб’єктами міжнародного права), не ратифіковані Верховною Радою (як має бути ратифікований будь-який міжнародний договір) забороняють нашим бійцям стріляти у відповідь. Тобто, абсолютно жалюгідні з юридичної точки зору папірці з Мінська суперечать законам України, навіть більше – наші бійці будуть нести «покарання» за те, що просто дотримуються закону і захищають своє право на життя!

Звісно, дуже хочеться написати велику кількість негарних слів про Зеленського. Але не буду. Не тому, що він мені подобається, а тому що Мінськ – це спадщина попереднього гаранта. Так, і при ньому були режими тиші, і за їх порушення карали військовослужбовців доганами. Просто тоді це не було «зрадою», навпаки – Мінські домовленості були нашою надією на повернення Донбасу, вони зупинили ворога, вони були проголошені нашою дипломатичною перемогою.

Але хто з цих відданих фанатів Мінського процесу читав ці домовленості? Чи ніхто з державних мужів та видатних експертів не задумувався, чому росіяни, маючи перевагу на полі бою, зупинили наступ, і сіли за стіл переговорів? У мене склалось враження, що Мінські домовленості – це не наша дипломатична перемога, а акт капітуляції. Хіба можна назвати перемогою повну амністію бойовиків, особливий статус для Донецької та Луганської областей, захист російської мови, пільги, дотації, легалізацію незаконних збройних формувань? Нас хотіли змусити прийняти назад цього підконтрольного росіянам «троянського коня», який би загальмував будь-які реформи, рух до ЄС та НАТО – і це все за наші кошти! Якщо це перемога, то вона жахливіша за будь-яку поразку на полі бою.

Мені страшно, що раптом дійсно встановиться постійний режим тиші, а потім почнеться повноцінна реалізація Мінського формату. Сподіваюсь, що Зеленському та особам, наближеним до нього, вистачить розуму цього не робити. Невідомо, чим це стане для України, проте для нього це стане кінцем. Тому замість тримання за Мінський формат і спробами будь-якою ціною і на будь-яких умовах втиснути Донбас назад варто подумати спочатку про наслідки для України?

Автор: Сергій Михайлович,
ветеран російсько-української війни


Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може відрізнятися від авторської.

Читайте «Чорноморку» в Telegram та Facebook

© Черноморская телерадиокомпания, 2019Все права защищены